Відправка замовлень - 23 травня
Хочете побувати в Парижі початку ХХ століття? Поглянути на місто очима письменника — модерніста й провокатора? Любите мистецькі роздуми і водночас легке читання? Роман «Рівновага» і оповідання «Тайна» Володимира Винниченка — про життя і смерть, кохання й ненависть, мистецтво і мораль. Про ризиковані експерименти, непрості стосунки й любовні трикутники. Про революціонерів і емігрантів, які жили, любили й гинули під небом Парижа і дахами Монмартру.
Іван Багряний (Лозов’яга) мріяв створити епопею про українську молодь в часи Другої світової війни, але встиг написати лише першу та останню частини – романи «Маруся Богуславка» та «Огненне коло». Несподівана смерть не дала можливості Генію завершити задум, тому ми ніколи не дізнаємося, які ще величні твори могли б мати.
В романі «Маруся Богуславка» змальована похмура передвоєнна радянська дійсність, зокрема нелегка драматична доля української молоді в часи панування комуністичної диктатури, дійсність, в якій для виживання потрібно було стати конформістом, або носити маску і ніколи не показувати себе справжнього. В романі «Огненне коло» відтворено трагічну історію «роз’єднаного» українського народу, тих кого зіткнули в смертельному герці німецькі і російські окупанти. В основу твору покладено історію української дивізії СС «Галичина», яку влітку 1944 р. німці кинули в бій під Бродами, забезпечуючи собі можливість для відступу. Цей роман – це згусток болю і відчаю, самопожертви і відваги, надій і втрат й небажання скоритись.
Марко Вовчок — письменниця, емансипантка, вважається однією з перших авторок у жанрі психологічного реалізму. ЇЇ творчість — це маніфест свободи серед суцільного рабства. У своїх оповіданнях та одній з центральних повістей «Інститутка» авторка змальовує виразні образи героїнь, котрі не хочуть миритися з підневільним життям. З одного боку, бачимо розбещену, жорстоку огидну панночку. Муштра гарним манерам у Пансіоні жодним чином не вплинула на неї, тож вона перетворює життя довколишніх на пекло: психологічний тиск, капризи, побиття, знущання. А з іншого боку — селянку Устину, яка в будь-яких обставинах готова обстоювати власну гідність та жертвувати всім заради права розпоряджатися власним життям.
«Майстер корабля» — це реальна розповідь зі справжніми прототипами. У сюжеті можна впізнати мистецьку богему того часу: режисера Олександра Довженка, директора Одеської й Київської кінофабрик Павла Нечеса, художника, архітектора, одного із засновників Української академії мистецтв Василя Кричевського. Це історія творчості, кохання, буремної епохи появи кінематографа й життя Одеси початку минулого століття.
Повість «Байгород» має зовсім іншу атмосферу, хоча й той самий рівень кінематографічності. До міста Байгород з боями підходять анархісти, тимчасом як байгородці готуються захистити своє місто і дати їм відсіч. Кохання на тлі війни, відчуття, що жити потрібно зараз, поєднані із закоренілістю в землю, на якій живеш, і захистом того, у що віриш, навіть ціною життя.
Валер’ян Підмогильний хотів написати роман, у якому майстром корабля буде жінка. І написав «Невеличку драму» — роман про нові взаємини, новий побут, нову мораль і вічні питання, які постають у несподіваних учудненнях доби технічного прогресу. Шалена ірраціональна пристрасть чи холодний раціональний розрахунок — хто вийде переможцем із двобою? Чи перемога взагалі можлива, якщо і кохання, і страждання — лише стандартні реакції білка? Підмогильний майстерно розігрує на камерній сцені невеличку драму, назва якій — життя. Це один з найкращих філософських романів в українській літературі ХХ сторіччя.
