Мами́

Марія Матіос, авторка культової «Солодкої Дарусі» і лауреатка Шевченківської премії, видала в 2023 році книжку «Мами». Письменниця розповідає історії п’яти жінок. Усі вони - різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне - найстрашніше, що може спіткати матір, - втрата єдиного сина. Не зважаючи на те, що книга Матіос подає історії кількох різних жінок, центральною і найбільшою за обсягом є історія мами Сидонії. Решта історій у творі постають доповненням, які наче в хорі, підспівують головній лінії драми, розкриваючи усю глибину й розпач трагедії осиротілого материнства. І біль від цієї втрати нікуди не зникає, продовжуючи роз’їдати матерів до останнього подиху. Ці додаткові оповіді не особливо пов’язані сюжетно, вони є короткими й не сильно виписаними. Основна історія твору Марії Матіос йде від мами Сидонії. Вона медсестра у сільській лікарні, самотня жінка без родини й друзів, про яку хвилюється хіба що її бос - головний лікар. Син Сидонії пішов добровольцем на початку російсько-української війни й загинув під Іловайськом. Це горе посилює тотальне нерозуміння й неемпатійність людей поруч і всі кола бюрократичного пекла, які має пройти жінка у своїй трагедії. Сидонія дуже довго намагається зрозуміти, що сталося з її сином. Щоб отримати будь-яку інформацію про його смерть, героїні треба зробити безліч незрозумілих дзвінків, запитів і процедур. І навіть тоді, як ці дантові кола залишились позаду, Сидонія не отримує чітких слів про смерть сина й бодай трохи співчуття. Вона отримує папку судмедекспертизи, написану суцільними канцеляризмами. Сцена, в якій Сидонія майже божеволіє від своїх емоцій і неможливості зрозуміти, що саме написано в тексті про її сина, постає однією з найсильніших у цій книжці. Також у «Мамах» М. Матіос показує іншу сторону війни та закликає не боятись ходити до психлікарень. На додаток, подає численні приклади нечулості до людей, які пережили війну. Авторка показує сеанси групової психотерапії, де бійці скаржаться на абсолютне нерозуміння близькими того, що вони пережили. В свою чергу, письменниця ламає радянський стереотип про те, що психлікарня – це місце для ненормальних людей на кшталт мами Сидонії. Це те, що зараз постає нормальним, і не тільки бійці можуть звертатися до психологів за допомогою, а загалом усі, хто пережив або досі переживає складні почуття і ситуації. Різні українські письменники також порушували тему психології людей з воєнним досвідом, але не робили її центральною. «Мами» Марії Матіос - це книжка великого болю, в більшості постає і автобіографічною, яка може об’єднати всіх тих, хто втратив близьких людей.