Замовлення тимчасово не приймаємо.
«Все йде, все минає», — сказав Великий Кобзар. Але Тарас Шевченко залишатиметься безсмертним, поки живе Україна. Ім’я цієї людини є уособленням непереборної волі, сили духу, пророчого дару. Поетичний спадок Шевченка — це чисте джерело, що живить цілі покоління. І сьогодні Кобзареві ідеали — Україна, Мати, Воля, Правда, Любов — священні для нас.
Видання адресоване широкому читацькому загалу.
Новели антології, мов арабські арабески, творять неймовірно строкатий, утім гармонійно-натхненний візерунок тем, варіацій, ідей та настроїв красного письменства. До антології «Арабески» увійшли найліпші взірці української малої прози першої половини ХХ ст. Серед них є твори й у стилі реалізму, й модернізму, і поезія в прозі, і зразки імпресіонізму, і психологічна й символічна новели, і приклади романізованих біографій, які одними з перших у світовій літературі зринули з-під пера саме українських митців. На сторінках цієї антології ми потрапимо на береги Чорного й Азовського морів завдяки Лесі Українці й Дніпровій Чайці, проїдемося Кононівськими полями, зазирнемо до майстерень мисткинь, музи́к, акторів і астрономів, довідаємося про важкий талан мігрантів, правників і повій, а також разом із героями Н. Кобринської стрінемо близьких по духу людей, а з персонажами М. Хвильового спробуємо спостерегти, як автор створює роман.
Неперевершена Леся Українка (1871—1913) писала свій шедевр — драму-феєрію «Лісова пісня» у далеких краях, коли дуже сумувала за батьківщиною. А надто рідним Колодяжним, де «в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. Зачарував мене сей образ на весь вік». Ота туга, видно, й надихнула поетесу так щемливо оповісти про те, якою трагедією обертається життя для тих, хто порожніє душею, зрікається своїх найчистіших почуттів, гасить у собі порив до творчості. Власне, зрадивши свою лісову наречену головний герой зраджує самого себе. Бо Мавка — це душа, без якої людина перетворюється на вовкулаку.
До видання увійшли вибрані твори українського прозаїка, поета, публіциста, одного з основоположників пореволюційної прози Миколи Хвильового (1893–1933), справжнє ім’я якого — Микола Фітільов. Письменник показав вадикомуністичного суспільства, правдиво зобразив «юних фанатиків комуни», «вірних псів революції», «липових комуністів».
Тема сімейних чвар невмируща. Дія «Кайдашевої сім’ї», здається, могла відбуватися будь-коли в будь-якому регіоні України. Напевно, саме тому цей твір такий живий і отримує все нові втілення — у театрі, в кіно.
Яскраві описи життя, гумор і прекрасно зафіксована розмовна мова. А головне, вічні персонажі, риси яких можна розпізнати навіть у ваших знайомих — брати, що, подорослішавши, не можуть знайти спільну мову й поділити майно, знервована мати, яка все своє життя присвятила догляду за сім’єю, але й контролю над нею, старий Кайдаш, що дедалі більше втрачає сенс життя і заглядає у чарку. Нечуй-Левицький зображає родину зі свіжими ранами, що залишились після скасування панщини, і крізь сміх у цій історії проступають сльози не лише від сімейних образ, а й від глибоких колоніальних травм.
