Замовлення тимчасово не приймаємо.
Чаклун Ігор Варяжич, одержимий жагою повернути сестру з Потойбічного світу, шукає засіб втілити свою мету в життя. Він роздобуває книгу, в якій описано шлях до Потойбіччя, проте ціна за знання буде високою.
Вперто долаючи перешкоди за допомогою Чорнобожої сили, Ігор іде до мети й не підозрює, що за ним уже прискіпливо слідкують. А в цей час зі сходу суне орда песиголовців, керована невідомою силою.
Уявіть-но малолюдну, богами забуту «планету розваг», куди прилітають гульнути й оглянути старожитності зарозумілі космічні чужинці. Таке-от майбутнє Землі після Триденного інциденту. Що не загидила радіація, пішло під курорти, де тубільці — прислуга. Більшість не проти, але дехто затявся: Земля — для людей. Це історія вічного (гадаєте, перебільшення?) революціонера, який відмовився був од тероризму, аж тут минуле знов ожило. Він мусить рушати в мандрівку, ще й по-жуль-вернівському екзотичну, на догоду одному прибульцеві — а той, виявляється, має таємне завдання. На користь воно Землі чи на шкоду? Питання життя або смерті... Захопливі пригоди, дотепна іронія, дещиця політичного детективу, епічна героїка в дусі грецьких легенд і теологічні загадки — ось яку мішанку містить ця книжка (перший роман видатного фантаста), заслужено поділивши премію «Г'юґо» не з чимось, а з «Дюною».
«Пломінь» – проєкт горор-фентезі, що зберіг затишну атмосферу жанру, однак цілком його переосмислює. Критичний реалізм середньовічної війни в обрамленні романтизму епохи Відродження, де епічні декорації контрастують зі специфічним гумором. Усесвіт «Пломеню» немов уособлює збірний образ знаних читачами фентезі-світів, однак до болю нагадує нашу дійсність з інтригами політиків, змовами сектантів, кіднепінгом та наркотрафіком. Тут заховано чимало алюзій та відсилок, які обов'язково захоплять поціновувачів жанру, – адже саме крізь його призму в романі розкриваються етичні й світоглядні питання. Тому це вже дещо більше, ніж просто книга. Це абсолютно нова франшиза, окремий усесвіт. І кожен мрійник мандрує туди за чимось дуже химерним та особистим.
Марія, дівчина з «темним» минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі…
На хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка. Бабі ж вочевидь потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння…
Щось незбагненне пов’язує обох Марій — молоду й стару, столичну й хутірську… Перший «відьомський» роман «Дому Химер» — історія, що змусить вас повірити.
Як вижити відьмам у світі, де поряд із науково-технічною революцією існує Інквізиція, котра, як і за часів Середньовіччя, безжально бореться із ними?.. Саме така громадянська війна століттями тліє у світі, який описують Марина та Сергій Дяченки у трилогії «Відьмин вік» (1997) — «Відьмин поклик» (2020) — «Відьмин рід» (2020). З одного боку — чоловіки, жінки, діти, себто звичайні люди, під захистом Інквізиції. З іншого — ініційовані відьми, здатні вбити поглядом і покалічити словом, непередбачувані й смертельно небезпечні. Тож Клавдію Старжу, Великому Інквізитору, доведеться докласти неймовірних зусиль, щоб зламати це протистояння й урятувати світ.