Серед письменників та інтелектуалів минулого сторіччя, творчість яких викликала великий інтерес серед інтелігенції Заходу й чинила на неї значний вплив, одне з чільних місць належить французькому письменнику, лауреату Нобелівської премії Альберу Камю (1913—1960). Вагомість його внеску в літературу і духовну культуру ХХ сторіччя важко переоцінити. Цікавість сучасного читача до творів Камю аж ніяк не зменшилась. Тож можна з певністю сказати, що творчість цього письменника витримала найсуворішу і найсправедливішу перевірку — перевірку часом.

«Чужий» (1942) — дебютна повість Альбера Камю, яку вважають творчим маніфестом письменника, його проповіддю абсолютної свободи. Людське існування представлено в ній як ланцюжок випадковостей, що практично не залежать від волі людини, яка пристосовується як може до пропонованих умов. Провина головного героя повісті Мерсо у тому, що він не грає за нав’язаними йому правилами, відмовляючись брехати собі та іншим, навіть якщо це шкодить його власній вигоді. Це й перетворює його на чужинця, неприйнятного для суспільства.