Відправка замовлень - 21 травня
«Так казав Заратустра» — одна з найвідоміших і найпопулярніших книжок німецького філософа й поета Фридриха Ніцше (1844–1900). Теми добра і зла, «надлюдини», переоцінки всіх цінностей втілено в цьому пам’ятникові світової літератури в міфічно-символічній, високопоетичній формі. «Жадання влади» — останній твір філософа, палка апологія людини, протест проти будь-яких форм духовного рабства, зокрема релігійного.
Джек Лондон (1876—1916), відомий американський письменник, прожив коротке, але яскраве життя, повне небезпек і пригод. Працюючи з 10 років, не маючи можливості оплатити навчання в університеті, він вирушив на Аляску. Золота не добув, зате привіз із собою сюжети «північних» оповідань і повістей. Уже понад сто років читачі всього світу захоплюються справжніми пригодами, суворою романтикою та благородними почуттями героїв його книжок.
Мартін Іден, простий моряк, випадково опиняється у світському середовищі й закохується у Рут Морз, дівчину з багатої родини... Він вирішує за будь-яку ціну добитися її любові, змінити своє життя, стати знаменитим письменником. Але невідомо, чи здійсняться його мрії, чи принесуть вони щастя... Цей роман, який розповідає про просту людину, що домоглася успіху, про пошук місця в житті, муки творчості й муки кохання, виявився пророчим: Джек Лондон багато в чому повторив долю свого героя.
Війна далеку позаду. Але життя тих, кого вона зачепила своїми смертельними пазурами, понівечене. Молода бельгійка Ліліан в минулому знала лише голод, втечу, переховування від нацистів, а тепер повільно згасає від туберкульозу. Її життя — це перегони зі смертю. Дівчина хоче прожити решту своїх днів повноцінно, відчути смак справжньої свободи, зазнати щастя, навіть залишившись тільки епізодом у житті коханого чоловіка. Однак доля вирішує по-своєму…
Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896—1940) — американський письменник, представник «Втраченого покоління» в літературі. Оспівувач «епохи джазу». У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Ніч лагідна», «Великий Гетсбі», «По той бік раю», «Прекрасні й приречені», «Загадкова історія Бенджаміна Баттона», «До зірок».
Видання містить твори із серій про Жозефіну та Гвен, а також прикінцеве оповідання із циклу про Безіла. Це — то кумедні, то сумні, але неодмінно блискучі історії від майстра тонкого психологізму про юних осіб, які готуються до успішного підкорення світу. Прототипом образу Жозефіни стала дебютантка з Чикаго, «перше кохання» Фіцджеральда. Героїня діє, не побоюючись наслідків, тому що її родина відіграє вагому роль у суспільстві. Пошук справжнього кохання стає сенсом її життя. Проте всі задуми юної красуні закінчуються невдало, адже, на відміну від Безіла, вона так нічого і не вчиться. Образ Гвен змальований автором зі своєї дочки, якій на той момент було чотирнадцять років. Вона справді кілька разів дивилася кінострічку «Циліндр», програвала без зупинки платівку з піснею із цього фільму та ухитрилася у своєму віці потрапити на бал. Оповідання «У будинку» теж засноване на реальному випадку, коли в гості до письменника завітав відомий голлівудський актор.
Джордж Орвелл (1903–1950) – англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», де в алегоричній формі розповів про часи становлення СРСР.
На жаль, на тлі цих знаних книжок для багатьох читачів і досі лишається в тіні інший доробок Орвелла, зокрема роман «Донька пастора», в якому письменник з притаманною йому спостережливістю і глибиною розмірковує над питаннями віри та її втрати, оповідає про тамоване прагнення іншого життя і несвідомий пошук свободи від лабет та умовностей суспільства англійської провінції 30-х років минулого сторіччя. Це часом жорстка, часом сентиментальна розповідь про напередвизначеність долі, про неочікувано здобуту свободу і про страх перед нею, який інколи настільки великий, що добровільне повернення до звичної в’язниці безпросвітних буднів сприймається як вище благо. Врешті-решт, це роман про парадоксальність і суперечливість людської вдачі, а отже, деякою мірою, про кожного з нас.
Дороті Хейр – донька превелебного Чарлза Хейра з усіма класичними наслідками на взірець ведення домашнього господарства, порядкування скромним церковним бюджетом, догляду за часто дратівливим і невдячним батьком і обов’язковими відвідинами пастви Англіканської церкви, яка поступово здає свої позиції серед вірян, поступаючись модернішим конфесіям, які не настільки відстали від віянь часу. А ще Дороті Хейр досі незаміжня, хоча вже невдовзі переступить поріг, який відділяє молодість від зрілості, що, звісно, не додає їй оптимізму щодо перспектив свого подальшого життя.
Так би й не побачила Дороті у своєму житті нічого, окрім маленького англійського містечка, без жодних перспектив бодай колись змінити чи навіть розірвати осоружне коло свого не надто радісного життя, якби не дивна випадковість, яка вириває її із цієї сірої одноманітності і жбурляє у вир геть іншого життя – тяжкого, химерного, виснажливого, але такого справжнього…
У романі «Донька пастора» Орвелл розмірковує про життя без вибору, про безвихідь, коли страх того, що нічого й ніколи не зміниться, співмірний страхові змін, врешті-решт про те, що, опинившись на волі, колишні ув’язнені часто знову прагнуть повернутися до в’язниці одноманітної напередвизначеності, бо, окрім усього, справжня свобода ще й має властивість лякати.
