Той день міг бути таким, як і всі інші, але ж приїхав син Алік, синулька, як вона його називає, і в них із племінником Валентієм, як і тоді, коли була ще молода й при чоловікові, а вони дітьми, одразу з’явилося багато справ. А заодно — спогади і всілякі розмови. І ще — таємниця, яку ховають від неї.

Марія здогадувалася, що вони ховають, бо не просто так її ночами мучило серце, а голову розривали тяжкі думки. Та й Алік ніби якийсь інакший став. Вона все пам’ятає — як родила його, як він ріс, тільки те, що відбувається тепер, погано тримається пам’яті. І не дає спокою той сон, що в нього з грудей дим іде…

Для Аліка кожен день з мамою і двоюрідним братом(— значно більше, ніж повернення в дитинство. Він і раніше цінував це, а після того, як вернувся з війни, де багато чого передумалося, приїзд до мами(— подія для душі. Лиш би вона не дізналася про поранення.

Валентій уже не сподівався від долі жодної ласки, але братів приїзд — купа спогадів і навіть чарка.

Інші двері