Стефані 28 років, і вона відчайдушно намагається вирватися з рідного містечка, щоб справдити свою мрію: вступити до університету і стати письменницею. Її плани перериваються несподіваною вагітністю та судовим розглядом із батьком дитини. З цього дня Стефані — злиденна і бездомна мати-одиначка, яка може розраховувати тільки на себе.

Ніхто, зокрема і її батьки, не можуть їй допомогти. Протягом кількох важких років Стефані намагається віднайти надійне пристанище для себе й доньки Мії, виживаючи на крихти, які перепадають їй у вигляді мізерної соціальної допомоги, і жахливо низький заробіток покоївки. У такому житті немає місця вихідним, святам із друзями і спонтанним покупкам — лише підірване здоров’я, щонайдешевша їжа, самотність, панічні атаки і постійний страх за майбутнє своєї дитини. Стефані вчиться не здаватися, цінувати маленькі радощі життя і наполегливо прямувати назустріч мрії. Це оповідка про сподівання, рішучість і справжню силу людського духу.

Покоївка