Маленькі діти бояться темряви… А Петрусь огорнутий нею від самого народження.
Як то воно — ніколи не бачити світла, жити у пітьмі, по вінця наповненій яскравими звуками? Як це — завжди пам’ятати про горе у повноті щасливого життя? Він слухає і чує… Та відчуває: значно гостріше і глибше. Вслухається в кожен звук, щоб талановито відтворювати почуте в музичних імпровізаціях.
Чи зможе він запалити світло у своїй душі? Подолати страх, біль і розчарування? Віднайти сенс життя і прямувати до мети, відкинувши всі вагання?
Цей етюд — про сум і радість, турботу і терпіння, любов і дружбу. А ще — про перемогу. Адже найважча перемога — перемога над собою.
