Силці було всього шістнадцять років, коли вона потрапила до концентраційного табору Освенцім-Біркенау в 1942 році. Краса дівчини привертає увагу старших офіцерів табору, і Силку насильно відокремлюють від інших жінок-ув'язнених. Вона швидко дізнається, що влада, навіть небажана, дорівнює виживанню.
Війну закінчено. Табір звільнено. Однак Силку звинувачують в шпигунстві і в тому, що вона спала з ворогом, і відправляють до Воркутинського табору. І тут Силка щодня стикається зі смертю, терором і насильством. Але їй щастить: добрий лікар бере дівчину під своє крило і починає вчити її на медсестру. У прагненні вижити дівчина виявляє в собі силу волі, про яку й не підозрювала. Вона починає невпевнено зав'язувати дружні стосунки в цій суворій, новій реальності і з подивом розуміє, що, незважаючи на все, що з нею сталося, в її серці є місце для любові.
