«Перш ніж піти, я запитала: “Скажи, а ти мене кохаєш?”. Ти довго не відповідав, а потім зронив уперто: “Мені хороше з тобою. Хіба цього не достатньо?”. Тієї миті я вкотре переконалася, що здатна по-жіночому прикрашати геть усе — власне життя, почуття коханого чоловіка, навколишній світ». «Якби ти знав...» — це історія одного жіночого відчаю. Який можна повідати лише білосніжним сторінкам щоденника. Це історія про почуття, сумніви, очікування і такі страхи, які здебільшого допомагають почати життя спочатку.
